20160623_100742Дорога додому була довгою. Через Італію, Австрію, Німеччину, Чехію, Польщу.

У перший день(у середу) ми мали доїхати з Марселя до Брешії. Саме у Брешії ми мали місце для ночівлі. З Марселя ми виїхали достатньо рано, близько 9 години ранку. До Ніцци з нами їхали наші друзі Володя з Танею. Вони залишалися у Марселі ще на кілька днів. А так як ми їхали додому попри Ніццу, то вирішили вони заїхати на день в Ніццу. І вже з Ніцци додому ми їхали вдвох: я і Діма.

У Ніцці ми були проїздом. Заїхали в місто, до найближчого магазину Paul(Діма там купляв макаруни), закупилися, попрощалися і поїхали в Італію. По дорозі проїжали повз Королівство Монако, Сан-Ремо. Часу щоб заїхати дуже не було. Бо планували заїхати в Мілан.

Дорогами Італії

Дорогами Італії

Цілу дорогу від Ніцци і аж до Дженоа ми проїжали італійським узбережжям. Краса ще та: гори, море, пляжі, виноградники. Ідилія 🙂 Ця частина дороги ще сподобалася тим, що через рельєф вона складається суто з мостів і тунелів. Ми навіть не пробували рахувати скільки їх проїхали. І кожен міст і тунель має свою назву. Навіть жартували, що напевно в Італії є посада, працівник якої вирішує яким ім’я назвати чи то міст, чи то тунель і щоб не повторялися. А може і дійсно є така посада 🙂

Дорогами Італії

Дорогами Італії

Але дорога є дорога. А тим більше літом. Вже ближче до Тортони в нас був вибір: або заїжати в Мілан, попасти в час пік, у трафік і простояти в заторах, чи їхати відразу на Брешію. І тому ми вирішили відразу їхати в Брешію. Близько 17 години ми були в місті. Поки знайшли наших знайомих українців, у яких мали ночувати, поки відпочили з дороги, то вже не було коли іти дивитися на місто 🙁

Пам’ятаю, ще їдучи до Франції в один момент я зайшов у свій акаунт ФБ і побачив, що хтось з моїх друзів чи то запостив, чи лайкнув статтю, що десь там в Італії побудували пантонний міст до якогось там острова. І на фото виглядало ефектно. Але я побачив цю новину, прочитав і забув.

Але вот під час вечері із земляками, за 100 грам українського Первака і італійської піцци, ми запитали “Що тут в окрузі можна подивитися?”. І нам відповідають “Тут від нас не далеко, 30 км, на озері Ізео побудували пантонний міст до острова. Можете поїхати подивитися. Бо він тільки на 2 чи 3 тижні”. Питання, куди ми поїдемо завтра, відразу відпало! З Дімою в один голос заявили:”Їдемо на Ізео”.

Ізео

Ізео

У четвер вранці ми поїхали на озеро Ізео. Їдучи туди, ми не очікували що там такий ажіотаж і так багато людей. З першого разу ми пропустили поворот в село Сульцано, звідки можна потрапити на пантонний міст. Поїхали на розворот. Втратили час. Вже тепер в село не пускали і направили нас в сусіднє село Сале-Маразіно. Там ми припаркувалися, але тепер треба було іти приблизно 5 км пішком в спеку до Сульцано.

Ізео

Ізео

З трудом ми всетаки дойшли до моста, вистояли в спеку чергу, перейшли до острова. Але вже на другий(маленький острів) нам не хватило ні сил(ще назад 5 км як мінімум), ні часу. Попереду нас чекало 900км до Праги. Щоб зекономити час на зворотню дорогу і сили ми вирішили взяти таксі до нашого авто.

Після Ізео ми ще повернулися в Брешію. Я мав надію купити чашку місцевого футбольного клубу(хто не вкурсі, то я колекціоную). Нашу спробу спіткала невдача 🙁 Але зате ми заїхали і смачно пообідали піццою і погнали до Праги.

По дорозі до столиці Чехії ми зупинилися на одній заправці і забукали готель. Спочатку думали брати хату через airbnb, але знайшли готель. І навіть дешево. Готель зі сніданком нам обійшовся у 20е з чоловіка.

Вже десь близько 22 години вечора ми попали в Прагу. Поки знайшли готель, поки знайшли паркінг для авто, поки знайшли цілодобовий магазин, то вже було близько до опівночі. Повечеряли, розписали пляшку сидру, який прикупив у Франції, і я пішов спати. А Діма пішов дивитися на ноутбуці нову серію Game of Thrones 🙂

Карлів Міст

Карлів Міст

Поснідавши, ми виселилися з готелю і поїхали в центр Праги, щоб хоча би одним оком глянути на історичну частину міста.

Ми у Празі

Ми у Празі

Близько 2 годин ми поблукали містом і вирішили зайти на каву в кав’ярню Au Gourmand. Попили кави перед дорогою і скуштували дуже смачні десерти і в дорогу.

Прага

Прага

Довго думали-гадали якою дорогою краще їхати додому і врешті решт поїхали не так як всі 🙂 Спочатку ми планували поїхати на Ліберец, потім трошки Німеччиною, а потім виїхати на А4. Але перед Ліберецом ми звернули і поїхали в сторону Jelenia Góra. Дорога пролягала через села і це була гірська місцевість. Були чудові крайвиди з вікна, хороша, але односмугова, дорога, обмеження швидкості і ми втрачали час. Чесько-польський кордон мені нагадав на український, карпатський Яблуницький перевал. Єдина радість від тої дороги було те, що у Хачарові ми знайшли місцеву пивоварню і скупилися там пивом 🙂 Якщо вірити надпису на будівлі пивоварні, то її відкрили на 3 роки раніше ніж Львівську, у 1712 році.

Пізніше була дорога до Вроцлава, затор десь на 15-20 км після Вроцлава(за 1 годину проїхали 5км), пошуки BurgerKing у Катовіце, нічний, передкордонний шопінг у Жешуві, 6 годин на кордоні і близько 10 години ранку 25 червня ми приїхали у Львів.

На цьому наша Євро2016-поїзка офіційно закінчилася.

Трошки більше фото з Ніцци і Італії ТУТ

Фото з  Праги ТУТ

У наступному пості я розкажу про планування, бронювання, проживання, витрати під час цієї подорожі.

 

Written by Petro Kryvyi

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *