20160619_140654В неділю зранку, після сніданку, Сандра мене відвезла на автобусну зупинку. Вона підказала на який автобус потрібно сісти, щоб доїхати до Марселя і ми розпрощалися. Близько 10-30 приїхав автобус, який відвіз мене в Марсель.

Дорога до  Марселя на мене наганяла страх. Точніше не сама дорога, а то що було повз дорогу. А обабіч дороги були поселення, дома, які мені чомусь нагадали циганський табір, бразильські фавели. У голові пройманула думка, що якщо весь Марсель такий “як початок”, то буде весело. Але як пізніше мені розказали наші власники квартири, яку ми орендували, я просто їхав через бідний район, який саме розташований у передмісті Марселя.

Лазурний берег Марселя

Лазурний берег Марселя

Близько 11 години я прибув на залізничний вокзал Gare de Marseille Saint-Charles. Звідси я вирішив досліджувати місто. Так як часу до вечора в мене було багато(бо тільки у ввечері приїжав Діма з Ліону, а ми з ним разом жити на квартирі), то старався по максимуму час приділити місту. Зразу з вокзалу я пішов у Старий Порт. У порті було жваво. Бо як не як було багато футбольних фанатів, а також у порті у неділю проводиться своєрідний рибний ярмарок. Продавці не могли втратити змоги підзаробити на футбольних туристах.

Старий Порт Марселя

Старий Порт Марселя

Пробував в районі порта знайти кафешку, щоб поснідати, попити кави, але нажаль у неділю вони були закриті 🙁 Вирішив іти на пляж Марселя. На пляжі було людно і було на що подивитися 😉

20160619_132426

Пляж Марселя

Перепочивши на пляжі я вирішив пройтися по узбережжю Марселя від Старого Порта аж до авеню Де Прадо, до Парку Борелі. Саме неподалік парку Борелі була наша квартира.

20160619_134537

Бухта

 

Близько 17.30 години приїхав Діма. Я його вже чекав біля воріт на територію(наш будинок знаходився на обгородженій території, на яку так просто не попадеш). Нас зустрів власник квартири Кевін зі своєю черівною дочкою Глорією.

Поселившись ми вирішили піти у супермаркет і купити на вечерю пива, щоб було під що розказувати своє історії: я свої, Дмитро свої. А історій було багато. Якби я не поїхав у Париж, Ренн, то напевно їх було ще більше 😀 Але це другорядне.

Як виявилося у Марселі у неділю супермаркети працюють тільки до обіду, а на заправках після 18-00 заборонено продавати алкоголь( Нас врятував Кевін, який пригостив нас пивом і почалися теревені.

Вночі приїхала дружина Кевіна Ельвіра зі змагань. Ельвіра – тренер з художньої гімнастики. Брала участь в олімпіадах 1996 і 2000 роках. Зараз тренує дітей. Сама родом з острова Реюньйон у Індійському океані, за 650 км від Мадагаскару 🙂

Понеділок

У понеділок нас був вільний день і ми вирішили поїхати подивитися округу, лазурні береги. З рекомендацій місцевих ми поїхали у містечко Кассі(Cassis). Кассі – маленьке, колоритне містечко, з чудовою природою і пляжами. Сюди треба приїжати, якщо хочеш втекти від міського галасу, суєти, щоб спокійно відпочити. Вікіпедія каже, що “Містом-побратимом Кассі (Касіса) є українська Алушта“. Чесно кажучи, сам не знав, а дізнався під час написання цього посту 🙂

Прогулявшись по місту, подивившись, ми зайшли у місцевий ресторанчик Le Perroquet на обід. Після цього ми вирішили у наступне містечко. Нас чекав Бандоль.

Останнім часм Бандоль став дуже туристичним містечком. А все тому, що його вважають столицею рожевого вина. Це завдяки великій кількості виноградників, які розташовані в тому регіоні і хорошій рекламі.

Ми вирішили перевірити чи дійсно тут рожеві вина смачні і зайшли у Lec Vins De Bandol. Дегустація буле безкоштовна. Нам дали на пробу 4 чи 5 вина. Але вот вже саме вино, щоб купити, вартувало від 15е.

Після дегустації ми погрілися на лазурному березі Бандоля і тримали курс на Марсель. Зворотнім шляхом ми поїхали не платним автобаном, а безплатними, вузенькими, сільськими дорогами. Під акомпонемент чудових крайвидів і виноградників ми поверталися у Марсель.

Декілька фото з Кассіса і Бандоля ТУТ

Вівторок

#MatchDay

У вівторок, в честь свята, я вирішив всетаки побалувати себе святковою ранковою кавою. Неподалік від нас знаходилася кафешка Le Cafe des Thes, на яку я покладав надії. Ми вирішили зайти з Дімою продегустувати.

Не те що я очікував, але добре що хоч так 🙂

Опісля ми попрямували в Старий Порт. Саме у порті ми попали під заворушення між польським фанатами і французькими жандармами. Вдалося і сльозогінного газу скуштувати:) Але жандарми працювали ідеально і небезпеки для власного здоров’я не спостерігалося і навіть в думках не було.

Близько обіду ми зустрілися з нашими друзями на нашій квартирі, щоб попити пивка перед матчем і вирушили на стадіон Велодром.

******************************************************  – тут мав бути текст про футбол і про гру Збірної України

20160621_162459

Традиційне передматчеве селфі

20160621_163439

Прапор і Збараж на стадіоні Велодром

20160621_190140

Хунта з Клівленда теж була на Велодромі

Коли ми повернулися додому, наші господарі святкували день народження донечки Глорії, якій виповнилося 4 роки. Вони запросили і нас до столу.

20160621_212015

Святкуємо подвійне день народження 🙂

А вже ближче до опівночі вони дізналися що у мене теж ДН 🙂

 

Більше фото з Марселя ТУТ

 

Written by Petro Kryvyi

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *